Формувальне оцінювання у початковій школі
«Якщо уявити учнів в образі рослин, то зовнішня (підсумкова) оцінка, прийнятна для традиційного навчання, – це процес простого вимірювання їх зросту. Результати вимірювань будуть цікавими для порівняння та аналізу, але вони самі по собі не впливають на ріст рослин. Формувальне оцінювання, навпаки, схоже на підживлення і полив рослин. Тим самим безпосередньо впливає на їх ріст»
Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П.
Формувальне оцінювання: від теорії до практики
Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого не знають чи не вміють робити учні, відходять у минуле. На перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються на протилежному – що знають і що вміють робити учні.
У Державному стандарті початкової загальної освіти, Концепції Нової української школи рекомендовано активно впроваджувати формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів.
Під формувальним оцінюванням розуміють інтерактивне оцінювання прогресу учнів, що дає змогу вчителю визначати потреби учнів та відповідним чином адаптувати процес навчання.
Французькі науковці Г. Нуазе та Ж. П. Каверні зазначають, що ключова місія формувального оцінювання – допомога учню у навчанні. Вона пов’язана з такими важливими завданнями: сприяти впевненості учня у власних силах, надавати орієнтири, корисні поради на певних етапах навчання, сигналізувати про складнощі, забезпечувати діалог «учитель-учень», формувати стратегію успішного навчання. Все це зміщує процес відслідковування навчальних досягнень на індивідуальний рівень, переміщуючи учня у центр навчання.
Орієнтирами для конструювання моделі формувального оцінювання у конкретному класі мають бути такі запитання:
· хто оцінює? – потрібно пам’ятати, що досягнення учня може оцінити не тільки вчитель, а й сам учень;
· як оцінювати? – оцінювання має проводитись на основі розроблених та затверджених критеріїв, які вчитель повідомляє учням на початку навчання;
· що оцінювати? – вміння презентувати набуті знання, спосіб виконання завдань, результати та спосіб їх досягнення, рівень опанування учнями компетентностей тощо;
· навіщо оцінювати? – щоб діагностувати складнощі, мотивувати, підтримувати успіхи у досягненні навчальних цілей, виявляти навчальні потреби.
То що ж таке формувальне оцінювання або оцінювання для навчання?
1. Оцінювання - це більше, ніж відмітка чи маркування. Оцінювання - це механізм, що забезпечує педагога інформацією, яка потрібна йому, щоб удосконалювати навчання, знаходити найбільш ефективні його методи, а також мотивувати учнів більш активно включитися в своє вчення.
2. Оцінювання - це зворотний зв'язок. Він дає інформацію про те, чому учні навчилися і як вчаться в даний момент, а також про те, якою мірою педагог реалізував поставлені навчальні цілі. А щоб цей зворотний зв'язок спрацював на підвищення якості навчання, необхідно не тільки визначити, на якому рівні учні мають володіти змістом курсу до його закінчення, але і до якої міри вони засвоюють його упродовж вивчення теми.------------------------------------------------.
3. Оцінювання спрямовує навчання.-
--------------------------------------------------------- . Написавши діагностичні, перевірні роботи, учні дізнаються про те, якого рівня вони досягли з певної теми. Традиційні техніки тестування, як правило, перевіряють, чи знають учні конкретні факти і чи можуть вирішувати завдання за певним алгоритмом. У результаті школярі звикають вивчати предмет, не досягаючи глибокого розуміння теми. Якщо педагог дійсно хоче впливати на те, що і як вчить учень, потрібно визначити собі цілі , а під час оцінювання дізнатися, якою мірою ці цілі досягнуті.
Таким чином,
- Навіщо ми оцінюємо?
- Щоб з'ясувати, чи досягнуті поставлені навчальні цілі.
- Чому ми будемо оцінювати саме таким чином?
- Щоб узгодити оцінювання з поставленими цілями.
Основні оціночні процеси формувального оцінювання
для початкової школи:
1) Діагностична робота спрямована на контроль формування навички чи способу дії.
На кожен спосіб дії передбачається дві діагностичні роботи: на «вході», тобто на початку роботи з поняттям і на «виході», тобто в той момент, коли за задумом вчителя спосіб дії (поняття) має бути засвоєним . Це має досягатися малими обсягами завдань і створенням у дітей установки на наступний якісний аналіз результатів роботи, проведення корекції, а не на очікування позначки в будь-які й формі (бали, відсотки). Учень повинен бути сам зацікавлений в таких формах роботи з метою виявлення помилок і корекції власних знань.
На основі результатів діагностичної роботи визначається індивідуальний план подальшої корекційної роботи. Немає сенсу проводити діагностичну роботу, якщо після неї не надаються рекомендації та не відбувається корекційна робота для конкретного учня. Для цього використовуються спеціально розроблені діагностичні завдання.
2) Домашня самостійна робота .
Організація цього процесу має на меті кілька цілей: вибудувати системний процес самостійного навчання молодших школярів. Учні вчаться самі відбирати необхідний для виконання матеріал, його обсяг, вчаться планувати його виконання, самі контролюють, оцінюють свої результати. Самі визначають те, що вони готові надати на оцінку свої одноліткам, учителю; організувати корекцію з тих розділів навчальної програми, де виявлені діагностичними перевірними роботами проблеми і труднощі. Учитель має підготувати як стандартні (базові) завдання на відпрацювання певних умінь, так і завдання підвищеної складності, що розширюють пізнавальний спектр знань і вмінь учнів. Кількість завдань у роботі має бути достатня для того, щоб учень зміг вибрати.
Кожна домашня самостійна робота обов'язково забезпечується оціночним листом для оцінки самим учнем своєї роботи (в 1-2-х класах учитель сам розробляє такий лист; в 3-5-х класах їх можуть створювати самі школярі) .
3) Перевірна робота - третій оцінний процес формувального оцінювання. Основна мета перевірної роботи - визначити рівень самостійності молодших школярів при виконанні чергової домашньої самостійної роботи, оцінити якість виконання самостійної роботи. Учень повинен мати право вибору завдань для виконання на оцінку педагога. Оцінюється ця перевірна робота так, як і домашня самостійна робота. Важливо за підсумками оцінки цієї роботи зіставити результати домашньої самостійної і перевірної робіт.
4) Участь у проектах - ще одна комплексна оцінна процедура, яка дозволяє відстежувати, як формуються не тільки предметні, а й особистісні освітні результати. Проектне завдання носить груповий характер. Під час вирішення системи проектних предметних завдань у молодших школярів можуть бути сформовані такі здібності: рефлексувати (бачити проблему; аналізувати зроблене - чому вийшло, чому не вийшло; бачити труднощі, помилки); визначати ціль; планувати; моделювати (представляти спосіб дії у вигляді схеми, моделі, виділяючи істотне і головне); проявляти ініціативу у пошуках способу рішення задачі; вступати в комунікацію (взаємодіяти при вирішенні завдання, відстоювати свою позицію, приймати або аргументовано відхиляти точки зору інших).
6) Співбесіда з дітьми та їх батьками як оцінний процес комплексної оцінки результатів освіти молодших школярів. Мета таких співбесід - обговорити з усіма учасниками освітнього процесу (педагогічним колективом, учнями та їх батьками) ситуацію з освітою конкретної дитини на конкретний період часу і сформулювати рекомендації і для батьків, і для учнів, і для педагогів на наступний період навчання. Підсумком співбесіди є якісна оцінка результатів освіти учня, а також письмово оформлені рекомендації, як з боку педагогів, так і з боку батьків.
Зворотній зв'язок як основа
формувального оцінювання
Практика переконує, що основою формувального оцінювання є зворотний зв'язок, тобто інформування учителем учня про результати оцінювання і, навпаки, отримання ним від учнів інформації про навчення. Молодші школярі потребують відгуку, допомоги, підтримки більше, ніж старші.
Причому дуже важливо, щоб інформація, яку дає учневі вчитель, мотивувала його просуватися, робити зусилля і сподіватися на успіх. Учитель отримує від дітей інформацію (індивідуально, в парах і групах) використовує її як індикатор їх розуміння і планує наступні кроки у викладанні і навчанні.
Важливо мати на увазі основний принцип такого зворотного зв'язку: оцінювання, яке підтримує вчення, зміцнює мотивацію, спрямовуючи учнів на прогрес і досягнення, а не невдачі.
Порівняння учня з тими, хто більш успішний, ніж він сам, знижує його навчальну мотивацію. Це може призводити до того, що учень віддаляється і випадає з навчального процесу у тих сферах, в яких він починає відчувати себе неспроможним.
Дослідження показали, що зворотний зв'язок не буде корисним, якщо дається в загальних словах або ставить занадто широкі завдання (наприклад, «не забудь використовувати більш яскраві визначення»). Тільки точний і конкретний зворотний зв'язок допомагає учневі зрозуміти, як він може домогтися поліпшень. Учні мають потребу в інформації і керівництві для того, щоб планувати наступні кроки в навчанні.
Щоб зворотний зв’язок був результативним, учитель має:
- точно вказати учневі його сильні сторони і порадити, як він може їх розвинути;
- конструктивно показати його слабкості;
- забезпечити учневі можливість поліпшити свою роботу.
Користуюсь у роботі принципами надання зворотного зв'язку, які представлені в моделі акценту на успіх і розвитку, прийнятої в початковій школі Даннінгтона.
1. Показувати, що вийшло добре. Знайти три найбільш вдалих місця в роботі, які співвідносяться з навчальною метою, і підкреслити їх, виділити кольором або взяти в рамку.
2. Вказувати, що потребує поліпшення (виправлення). Спеціальними символами, наприклад, стрілкою, галочкою і т.п., зазначити абсолютно точно місця в роботі, які необхідно виправити.
3. Давати рекомендації про необхідні виправлення. Зазначити, що потрібно зробити для виправлення і поліпшення роботи, щоб учень знав, як йому добитися потрібного результату. Для цього існує три способи, кожен з них пов'язаний з певною областю виправлень:
• нагадування (нагадати учневі встановлені навчальні цілі);
• показ (навести приклади того, що учневі необхідно зробити);
• приклад (запропонувати конкретні вирази, слова і форми, які треба копіювати).
4. Створювати можливість вносити виправлення. На уроці дітям дати час (приблизно 10 хвилин), щоб прочитати рекомендації і зробити відповідні виправлення. Можна попросити тих учнів, хто вже впоралися зі своєю роботою, допомогти тим, хто відчуває труднощі.
Формувальне оцінювання в початковій школі НУШ
В початковій школі оцінювання навчання учнів має формувальне (формуюче, формативне) спрямування.
Формувальне оцінювання дає можливість вчителю відстежити процес поступу учня до навчальних цілей, корегування освітнього процесу на ранніх етапах, а учневі – усвідомлення відповідальності за самоосвіту.
Формувальне оцінювання можна забезпечити використанням мовного портфоліо, основна суть якого полягає в тому, щоб показати все, на що здібні учні. Через твердження «Я знаю», «Я вмію» акцентуються навчальні досягнення учнів, розвивається здатність до самооцінювання, поступово збільшується відповідальність за власне навчання.
Під час іншомовного навчання у 1 класі вчитель повинен розуміти, що на відміну від більш дорослої аудиторії, молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому важливо усвідомлювати, що оцінювання учня вчителем не повинно стати причиною заниженої самооцінки молодшого школяра, що неминуче позначається на його навчальній мотивації й успішності.
Під час організації навчання взагалі і оцінювання в 1 класі зокрема, важливо створювати для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. А вчитель, звичайно, завжди може знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед: «Добре! Твоя буква А зараз набагато краща».
Діти дуже чутливі до оцінювання їх дорослими. Молодші школярі мають характерну особливість сприймати оцінку за виконання якогось завдання як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення до себе з боку вчителя.
Враховуючи цю вікову особливість, а також важливу роль початкової школи як «стартового майданчика» для того, щоб задати правильну «траєкторію польоту» не тільки у навчальній діяльності, а й в особистісному розвитку, вчителю слід використовувати формувальне оцінювання, яке на етапі 1 класу має включати обов’язкових два компоненти:
1) доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2) позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв'язання задачі (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).
Досвід свідчить, що у роботі з молодшими школярами виправдовує себе система, за якою вони одержують тільки позитивну оцінку. Це дає можливість підтримати слабких учнів, запропонувавши їм легше завдання, тобто оцінюються зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності.
Інші компоненти формувального оцінювання такі як: конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат не є предметом розгляду у 1 класі, але стають актуальними на подальших навчальних етапах у початковій школі.
Завершальне (підсумкове) оцінювання за рік здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.
Надзвичайно важливою складовою формувального оцінювання є форма повідомлення про нього учневі/ учениці та батькам. Це має бути зрозумілий документ, який дає розгорнуте уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі під час навчального року.
Запропонований зразок Свідоцтва досягнень складається з 2 частин: перша - характеристика особистих досягнень учнів, оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці, співпраця з іншими учнями тощо.
Друга частина складається з оцінювання предметних компетентностей.
Для оцінювання пропонується чотирирівнева система: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».
Учителі, які викладають навчальні предмети у початковій школі дають характеристику предметних компетентностей учня за чотирирівневою системою. У 1-2 класах оцінювання має описовий характер як рівня навчання, старанності та соціальної поведінки, так і предметів та навчального процесу в цілому, але не результату.
В початковій школі оцінювання навчання учнів має формувальне (формуюче, формативне) спрямування.
Формувальне оцінювання дає можливість вчителю відстежити процес поступу учня до навчальних цілей, корегування освітнього процесу на ранніх етапах, а учневі – усвідомлення відповідальності за самоосвіту.
Формувальне оцінювання можна забезпечити використанням мовного портфоліо, основна суть якого полягає в тому, щоб показати все, на що здібні учні. Через твердження «Я знаю», «Я вмію» акцентуються навчальні досягнення учнів, розвивається здатність до самооцінювання, поступово збільшується відповідальність за власне навчання.
Під час іншомовного навчання у 1 класі вчитель повинен розуміти, що на відміну від більш дорослої аудиторії, молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому важливо усвідомлювати, що оцінювання учня вчителем не повинно стати причиною заниженої самооцінки молодшого школяра, що неминуче позначається на його навчальній мотивації й успішності.
Під час організації навчання взагалі і оцінювання в 1 класі зокрема, важливо створювати для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. А вчитель, звичайно, завжди може знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед: «Добре! Твоя буква А зараз набагато краща».
Діти дуже чутливі до оцінювання їх дорослими. Молодші школярі мають характерну особливість сприймати оцінку за виконання якогось завдання як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення до себе з боку вчителя.
Враховуючи цю вікову особливість, а також важливу роль початкової школи як «стартового майданчика» для того, щоб задати правильну «траєкторію польоту» не тільки у навчальній діяльності, а й в особистісному розвитку, вчителю слід використовувати формувальне оцінювання, яке на етапі 1 класу має включати обов’язкових два компоненти:
1) доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2) позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв'язання задачі (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).
Досвід свідчить, що у роботі з молодшими школярами виправдовує себе система, за якою вони одержують тільки позитивну оцінку. Це дає можливість підтримати слабких учнів, запропонувавши їм легше завдання, тобто оцінюються зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності.
Інші компоненти формувального оцінювання такі як: конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат не є предметом розгляду у 1 класі, але стають актуальними на подальших навчальних етапах у початковій школі.
Завершальне (підсумкове) оцінювання за рік здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.
Надзвичайно важливою складовою формувального оцінювання є форма повідомлення про нього учневі/ учениці та батькам. Це має бути зрозумілий документ, який дає розгорнуте уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі під час навчального року.
Запропонований зразок Свідоцтва досягнень складається з 2 частин: перша - характеристика особистих досягнень учнів, оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці, співпраця з іншими учнями тощо.
Друга частина складається з оцінювання предметних компетентностей.
Для оцінювання пропонується чотирирівнева система: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».
Учителі, які викладають навчальні предмети у початковій школі дають характеристику предметних компетентностей учня за чотирирівневою системою. У 1-2 класах оцінювання має описовий характер як рівня навчання, старанності та соціальної поведінки, так і предметів та навчального процесу в цілому, але не результату.
В початковій школі оцінювання навчання учнів має формувальне (формуюче, формативне) спрямування.
Формувальне оцінювання дає можливість вчителю відстежити процес поступу учня до навчальних цілей, корегування освітнього процесу на ранніх етапах, а учневі – усвідомлення відповідальності за самоосвіту.
Формувальне оцінювання можна забезпечити використанням мовного портфоліо, основна суть якого полягає в тому, щоб показати все, на що здібні учні. Через твердження «Я знаю», «Я вмію» акцентуються навчальні досягнення учнів, розвивається здатність до самооцінювання, поступово збільшується відповідальність за власне навчання.
Під час іншомовного навчання у 1 класі вчитель повинен розуміти, що на відміну від більш дорослої аудиторії, молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому важливо усвідомлювати, що оцінювання учня вчителем не повинно стати причиною заниженої самооцінки молодшого школяра, що неминуче позначається на його навчальній мотивації й успішності.
Під час організації навчання взагалі і оцінювання в 1 класі зокрема, важливо створювати для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. А вчитель, звичайно, завжди може знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед: «Добре! Твоя буква А зараз набагато краща».
Діти дуже чутливі до оцінювання їх дорослими. Молодші школярі мають характерну особливість сприймати оцінку за виконання якогось завдання як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення до себе з боку вчителя.
Враховуючи цю вікову особливість, а також важливу роль початкової школи як «стартового майданчика» для того, щоб задати правильну «траєкторію польоту» не тільки у навчальній діяльності, а й в особистісному розвитку, вчителю слід використовувати формувальне оцінювання, яке на етапі 1 класу має включати обов’язкових два компоненти:
1) доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2) позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв'язання задачі (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).
Досвід свідчить, що у роботі з молодшими школярами виправдовує себе система, за якою вони одержують тільки позитивну оцінку. Це дає можливість підтримати слабких учнів, запропонувавши їм легше завдання, тобто оцінюються зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності.
Інші компоненти формувального оцінювання такі як: конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат не є предметом розгляду у 1 класі, але стають актуальними на подальших навчальних етапах у початковій школі.
Завершальне (підсумкове) оцінювання за рік здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.
Надзвичайно важливою складовою формувального оцінювання є форма повідомлення про нього учневі/ учениці та батькам. Це має бути зрозумілий документ, який дає розгорнуте уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі під час навчального року.
Запропонований зразок Свідоцтва досягнень складається з 2 частин: перша - характеристика особистих досягнень учнів, оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці, співпраця з іншими учнями тощо.
Друга частина складається з оцінювання предметних компетентностей.
Для оцінювання пропонується чотирирівнева система: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».
Учителі, які викладають навчальні предмети у початковій школі дають характеристику предметних компетентностей учня за чотирирівневою системою. У 1-2 класах оцінювання має описовий характер як рівня навчання, старанності та соціальної поведінки, так і предметів та навчального процесу в цілому, але не результату.
Немає коментарів:
Дописати коментар